Позакласне читання.

Предмет. Українська література

Клас. 5

Розділ. Позакласне читання.

Тема. Зображення дружби хлопчика й лиса в казці-повісті Галини Пагутяк "Лялечка і Мацько".

Мета: коротко ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Галини Пагутяк; проаналізувати провідні образи твору, визначити його тему та головну думку; розвивати мислення учнів, зокрема і творче, уміння робити власні висновки, аргументовано доводити свою думку, відстоювати власну позицію, узагальнювати, порівнювати; формувати етичні смаки школярів; виховувати позитивні риси характеру; розвивати любов до навколишнього світу, до тварин.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна презентація; ілюстрації до твору, хрестоматія з української літератури "Дивосвіт. 5 клас".

Перебіг уроку

І. Організаційний момент .

Очікування щодо уроку.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Щурі, щипавки, кажани, змії, птахи, коти, собаки, люди –  коли усім добре, то добре й мені.

                           Г.Пагутяк

Обговорення епіграфу уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

–     Як ви ставитеся до тварин? Чому?

–           Які твори ви читали про тварин? Чи сподобались вони вам?

ІV. Засвоєння навчального матеріалу-

Розповідь учителя.

Сьогодні ми познайомимося з твором відомої та неординарної сучасної української письменниці Галини Пагутяк (Галини Василівни Пагутяк). Письменниця – відомий майстер слова; у її доробку – повісті та оповідання, романи – "Записки Білого Пташка", "Смітник Господа нашого", "Лялечка і Мацько", "Бесіди з Перевізником", "Господар", "Гірчичне зерно", "Книга снів і пробуджень" та інші. Г. Пагутяк має найвищу державну нагороду в галузі культури – вона лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка за книгу прози  (роман) "Слуга з Добромиля".

Особливістю творчості письменниці як представника постмодернізму є те, що в її творах поєднано реалістичне і фантастичне, реальне й ірреальне, дійсне й умовне, казкове й лірико-романтичне.

Народилася митець 26 липня 1958 р. в селі Залокоть Дрогобицького району на Львівщині (згодом родина переїхала в село Уріж), а освіту майбутня письменниця здобула на факультеті української філології Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Г. Пагутяк – член Національної спілки письменників України. Живе в місті Львові.

Якою є Г.Пагутяк як людина, як особистість, довідаємося з інтерв’ю з письменницею.

Інтерв'ю з письменницею (проектна діяльність).

–  Шановна Галино Василівно, якими є Ваші життєві принципи та чи відображені вони у Ваших творах?

–            Звісно, те, що я думаю й відчуваю, розкривається і в моїх творах. А вважаю я так: у цьому світі все (людина, природа) взаємопов'язане. Тому добре людині може бути лише тоді, коли добре всім.

–           Дякуємо, а як на Вашу думку, сучасна людина свідомо та добре ставиться до природи чи ні?

–               На жаль, не всі ставляться до природи добре, чомусь вважаючи, що ми, люди, чимось вищі від природного оточення, а не його складова. Шкода, що значна частина люду ставиться до природи, як і до всього живого, невідповідально й нечутливо. Насправді стосунки поміж людьми, між людиною і природою мають вибудовуватися на основі "істинної мови" – мови серця, а не розуму.

–               А чому сучасна людина, на Вашу думку, має бути більш наближеною до природи, більше її розуміти і рахуватися з довкіллям?

–               Насамперед це більше потрібно людині, а не природі, бо людина, далека від природи – найнеприродніша істота, бо обмежує своє буття лише витворами цивілізації, не відчуває краси й гармонії довкілля, а отже, є нещасливою, такою, яку цікавить лише якість досягнення – статки, кар’єра, визнання тощо. Цим людина губить сама себе.

–               Дякуємо вам за пояснення.

–    Так, дійсно, в інтерв'ю виданню "Українська правда. Життя" Г. Пагутяк зазначила: "Жорстокість в людській цивілізації – це наслідок хибних думок і уявлень, наприклад, що риби не відчувають болю чи рослини".

Евристична бесіда. 

–           Ви познайомилися із уривками з твору "Лялечка і Мацько". Яка, на вашу думку, тема повісті?

–           Твір має назву "Лялечка і Мацько". Чому?

–           За жанром твір – повість-казка. Пригадайте, що властиво казці як художньому твору?

–           Повість – це епічний твір середнього розміру, у якому змальовано життя одного чи кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями часу; займає проміжне місце між оповіданням і романом. Як ви вважаєте, чому письменниця обрала жанр "повість-казка"?

–           Проаналізуємо твір: розглянемо провідні образи повісті, з'ясуємо, як письменниця втілила свої погляди у творі. Для цього пропоную попрацювати у групах, уклавши цитатну характеристику образів Лялечки і Мацька, проаналізувати стосунки між хлопчиком і молодим лисом. Інші групи укладуть асоціативне гроно про Лялечка і Мацька.

"Мозковий штурм".

1 група. Цитатна характеристика образу хлопчика Лялечки.

2 група. Цитатна характеристика образу лиса Мацька.

3 група. Стосунки між хлопчиком і молодим лисом.

4 група. Асоціативне гроно про Лялечку.

5 група. Асоціативне гроно про Мацька.

Матеріал для вчителя.

1 група. Цитатна характеристика образу хлопчика Лялечки.

" – Не дитина, а лялечка!.. Тільки стати й дивитися!

На те хлопчик відповів:

– Я не лялечка, а Олег". 

"Бабця важко зітхнула, мовляв, знову за своє. Вона не вірила жодному слову Лялечки про лиса".

2 група. Цитатна характеристика образу лиса Мацька.

"найчарівніший із лисів, які коли-небудь мешкали в цьому лісі";

"надто дорожив своїм елегантним золотистим убранням, а особливо пишним хвостом з білим кінчиком, ніби вмоченим у солодку сметанку. Лапки у нього були до колін темно-коричневі";

"Мацьку не вистачало свободи. За день він міг оббігати увесь ліс – а далі що? Скажіть, що далі робити?";

"Майбутні  картини снилися лисові, переслідували його на кожному кроці. Він не їв, не спав – тільки малював. За короткий час Мацько створив десяток полотен на теми лісового життя і цивілізації, що омивала їхній невеликий заповідник з усіх боків, як море омиває острів";

"Лис лежав як мертвий, поклавши голову на витягнені лапи, і хвіст його простягся, як кинута ганчірка. Він плакав… Жаль краяв лисові серце…", "хотів померти";

"Знаєш, коли на душі кепсько стане, так кепсько, хоч скавули, я собі скажу: "Сонце все-таки зійде!" І одразу краще стає".

3 група. Стосунки між хлопчиком і молодим лисом.

Хлопчик уперше побачив лиса, коли той вкрав відерце з фарбою, як потім з'ясувалося, щоб перефарбуватися і стати схожим до кущика, бо він росте собі, і нікому до нього немає діла. Оскільки хлопчик не виявив ворожості у ставленні до лиса, той звернувся до нього, коли йому було погано.

Лялечка заховав Мацька на горищі, відмивав із нього фарбу, носив йому їжу. А Мацько навчив хлопчика лазити драбиною. Хлопчик і лис багато розмовляли, тож Олегові вже не було сумно, бо бабуся і дідусь не приділяли йому часу.

"що тільки не говорили Мацько і Лялечка. І про ліс, і про дитячий садок, про те, якими суворими бувають міліціонери до неслухняних дітей, про те, як, напевно, гарно купатися у морі, і про те, що у селі побільшало собак, і що Мацько не думав, що в село можна приходити просто в гості до Лялечки, і про те, як нелегко добувати їжу, і що дідо вже цікавилися, чого Лялечка так часто бігає до стайні… і про те, що якби лисові ще трохи ацетону, він би не заважав нікому, і про те, що він зовсім не заважає, і Лялечка дуже радий мати такого товариша…".

Насамкінець лис намалював хлопчикові картину, на якій відтворив красу свого лісу, та запросив хлопчика на щорічне лісове свято.

4 група. Асоціативне гроно про Лялечку.

                                Маленький хлопчик

                                Гарний

Лялечка                  Самотній

Допитливий

 

  Добрий

Здатний допомогти

 Рішучий

5 група. Асоціативне гроно про Мацька.

                                     Найчарівніший з лисів

Молодий

Недосвідчений

Талановитий

 

Мацько                           Довірливий

Сміливий

Порядний

         Представлення роботи груп.

–               Як домашнє завдання ви підготували ілюстрації до твору. Продемонструйте їх та коротко прокоментуйте.

Пояснення вчителя.

          Для того, щоб краще зрозуміти головну думку твору, я представлю вам висловлювання інших членів лісової громади цієї казки-повісті. Скажімо, їжак "мав людське ім'я. Одного разу він забрів у село, приваблений запахом молока та яблук, а там його спіймали діти. Нарекли Грицьком, цілу зиму протримали в коморі, але навесні йому вдалося втекти до лісу".

          Коли після знищення виставки картин розлючений лис о гасав лісом, "він наскочив на свого доброго знайомого їжака Грицька й поколов об нього лапу.

–           Ти що, здурів? – пирхнув їжак. Чого гасаєш, як зварійований?

Лис знеможено впав коло нього.

–            Ти знаєш, що сталося?! – заволав він трагічним голосом.

–            Що, прийшли ліс рубати?! – перелякався Грицько.

Для нього це було найбільшим лихом, яке тільки могло існувати на світі.

–            Гірше!

Грицько полегшено зітхнув:

–            Гіршого бути не може".

Розлючений Мацько попрохав їжака знищити всіх мишей у лісі, але той щиро здивувався: "Навіщо нищити, як не їсти? Чи я убивця який?... Так усіх мишей винищити можна! Тоді й ладу у лісі не буде. Не можна просто так убивати!".

Їжак навчав молодого лиса, що за все зло доведеться відповідати перед лісовою громадою: "Я й сам за себе заступлюся. Голками. Але від звіриного суду голками не врятуєшся…".

Розмовляючи з мудрим павуком Вуйком, лис здивувався:

–     А ви що, вуйку, нюху не маєте?

–           Мав колись, та пропав. Добре, що хоч сам залишився живий!.. Гербіциди кляті, бодай їм добра не було, з літака сиплять нам на погибель. Нащо їм ті гербіциди, не знаєш?

–       Ні, вуйку.

Я теж не знаю, на яку звірину їх сиплять. Як нанюхався, то вже нічого не внюхаю. Раніше мушка була, як мушка, а тепер котру не вловлю, гербіцидом відгонить. Тьху! Якби те знав, то павуком би не з'являвся на світ! – зітхнув він, снуючи туди-сюди".

Вуйко павук говорить лисові, що люди "бігають, мов навіжені. Я чого до лісу втік? Спокій. Ніхто мій кущ мітлою не вимітає, не миє, не вишкрібає. Сидиш собі, снуєш павутину, їси… Нікуди не варто  поспішати…".

А молодий Вовчик, який очолює лісове товариство, застерігає: "Ми, –  сказав Вовчик, – живемо у складні часи. Люди наступають на звірів, сокири усе ближче підкрадаються до наших дерев, асфальтові дороги оточили наш ліс. У ньому все частіше спалахують багаття, які зможуть знищити наш спільний дім. Тож ми повинні бути пильними й обережними…".

ІV. Підбиття підсумків.

–               Тож якою є головна думка твору, тобто що хотіла донести нам письменниця?

–               Чим запам’ятався вам твір? Що важливе сьогодні зрозуміли?

–               Чи справдили очікування щодо уроку?

Список використаних джерел